Криваве обличчя війни: Україна втратила кращих синів на передовій

Одразу трьох українських воїнів сьогодні проводжають в останню путь близькі та знайомі. Прощатимуться із захисниками наших кордонів,які віддали життя у бою, на Дніпропетровщині, Полтавщині та Житомирі.

У Дніпрі ховатимуть бійця 58-ї бригади, молодшого сержанта Дениса Кривенка (позивний “Ніндзя”), який загинув поблизу Кримського 23 листопада у віці 36 років. Тривалий час воював у складі батальйону спецпризначення “Донбас”, згодом – у 16-му мотопіхотному батальйоні. Отримав посаду сержанта забезпечення 3-ї ради. Вдома на нього чекала дружина та троє маленьких діток, двоє синів і донечка, повідомляє Politeka.

На майдані імені Сергія Корольова, біля ОДА в Житомирі попрощаються із десантником 95-ї бригади 26-річним Максимом Перепелицею. Жалобна процесія продовжиться на Смолянському військовому кладовищі. Герой загинув 25 листопада, недалеко від Верхньоторецького Ясинуватського району. За три дні військовий повинен був святкувати день народження, але свої 27, на жаль, так і не зустрів.

Максим поповнив лави добровольців ще у 2014 році, служив за контрактом і зарекомендував себе, як вправний снайпер.

 “За словами бойових побратимів, Максим був справжнім другом, який в будь-який момент був готовий прийти на допомогу. Він завжди у всьому бачив позитив та сподівався на краще. Дуже любив свою родину, був надійною опорою для своїх батьків, хорошим сином та братом. Своєї сім’ї Максим створити не встиг. Вдома на нього чекали мама з татом та сестра”, – згадують про нього друзі.

На Полтавщині, у селищі Лубни (провулок Поліни Осипенко, 19), поховають сьогодні також бійця 58-ї бригади Олександра Тюменцева (позивний “Тюмень”). П’ять днів тому вороги вбили його під час запеклого бою в районі Кримського. Олександру виповнилося всього 39 років.

Все свою життя він мріяв стати військовим і навіть не бачив себе в іншій ролі. Довелося не тільки послужити у сухопутних військах, а й віддати життя за батьківщину. До початку російської агресії на Сході був підприємцем, але влітку 2015-го за особистим бажанням рушив до зони АТО, командував там гранатометним взводом.

 “Побратими згадують Олександра Тюменцева як авторитетного командира, відповідального, сміливого і безстрашного бійця, який ніколи не ховався за спинами інших. Він мужньо рвався в бій і загинув, намагаючись витягти з поля бою поранених”, – пишуть про нього у соціальних мережах знайомі.

Дивіться: вшанування воїнів, які загинули за незалежність України

джерело znaj.ua

тисни "вподобати" та будь з нами у facebook

You May Also Like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.